Мало того, що Луцьк ревів за нами проливним дощем, коли ми бігли до електрички, так ще й весело махаючи руками провідникам...запізнювався наш звукач. А Рівне...Рівне як завжди стріло нас тими самим краплинами, тільки вже за 70 км від дому, під які навіть не хотілось відкривати парасольку.
І ми весело чимчикували під ними по проспекту назустріч хлопцям з гурту Радіо, котрі чекали на нас в центрі.
Рівне дивує мене ще й тим, що там в найнеочікуваніших ситуаціях можна посеред вулиці-магазину-будь-де! зустріти людину, котру ти мільйон років не бачила, і як ні в чому не бувало полялякати про життя-буття... і погнати далі. Без краплини усвідомлення того, коли ж ти ще його/її побачиш у своєму житті....
Витерла в ЦУМі туш, котра давно мене зрадила і сповзла з очей готичними струмочками, та набарла давно відомий номер рівненського товариша: "Алло, Тімоха, привіт! А як нам добратися до тебе?"
- Сідайте на 47 маршрут. Вийдете на об*їзній за кінцем
Сіли, поїхали, висохли, поки їхав автобус...
- Ало? Ви приїхали? то переходьте дорогу, чекайте 47-му і їдьте назад в центр!
ууууууууууууууууууууууууууу.....
Порвала колготи. Дощ ще більше полив . Вже не як з відра...а як з цистерни...Поки нас виходили стрічати, ми встигли по шию поскакати по калюжах босоніж, дорвати мої колготи і поржати на все довколишнє середовище.
У маленькій рівненській квартирці вирувала армійська кухня: хлопці чистили картоплю, відкривали огірки, різали ковбасу, накривали на стіл. Виявилось - місцеві аборигени-музиканти....
Познайомились. Взяли до рук інструменти (і пісня дощу, і бубни, і гітари , на яких грали і пальцями і медіаторами і кришталевими рюмками). Поспівали в два-три голоси. Під ранок позасинали.
Вранішнє фото: цирк уєхал. Клоуни асталісь....
Рівне ще різниться тим, що звідти надзвичайно важко виїхати. Або господарі надто доброзичливі та гостинні, або встрєтіл старага друга...
або ще якийсь концерт вимальовується на носі прямо перед маршруткою...і ти, кинувши все, ломишся назад в місто, аби встигнути...
А ще воно не рівне абослютно. Навіть плити на Бродвеї вертикально-криво лежать.
Про горизонтально-рівне я взагалі мовчу...
А ще - купа горбів, їдеш , як ніби по сонному заасвальтованому динозавру.
Зате багато водойм і маленьких парків -- а це надзвичайно радує :)
Специфіка - надзвичайно швидко в цьому місті знаходяться люди, котрі стають вашими друзями :) або приємними знайомими.
Поїдьте до Рівного - можливо Вам ніколи не захочеться повернутися додому.
Немає коментарів:
Дописати коментар